Бронетехніка США – Пентагон проводить оновлення значної кількості бойових танків Abrams.

Міністерство оборони США ухвалило рішення кардинально модернізувати парк танків M1 Abrams, введучи нову версію — M1A3. Це рішення стало наслідком уроків, отриманих під час російсько-українського конфлікту.

Збройні сили Сполучених Штатів володіють одним із найбільших та найсучасніших танкових флотів у світі, що включає близько 4650 танків M1 Abrams, з яких близько половини знаходиться в резерві.

Фокус адаптував статтю журналіста Ставроса Атламазоглу, присвячену танковому підрозділу американських збройних сил, в основі якого лежать танки M1 Abrams у різних версіях.

Армія США -- лідер танкових війн із понад 4600 M1 Abrams

Сьогодні ми розглянемо причини, чому американська армія володіє одним із найбільших та найсильніших запасів основних бойових танків у світі.

Броньовані вершники

На озброєнні армії США перебуває близько 4650 основних бойових танків, приблизно половина з яких знаходиться в резерві. На відміну від інших країн, про які ми розповідали в цій серії, армія США використовує один тип танків - M1 Abrams.

Наразі на озброєнні армії стоять версії M1A1 SA, M1A2 SEPv2 і M1A2 SEPv3. Останній є новітньою модифікацією танка і найбільш передовим танком у світі. Він був представлений у 2020 році.

Новітня версія легендарного M1 Abrams отримала вдосконалені мережеві можливості, посилений захист завдяки встановленню додаткової вибухо-реактивної броні (ERA), поліпшену систему передавання даних про боєприпаси, що дає змогу танку стріляти найсучаснішими боєприпасами, додаткову електричну потужність від допоміжної силової установки і знижені вимоги до технічного обслуговування.

Хоча новий пакет удосконалень платформи (SEP) під назвою SEPv4 вже був у розробці, Пентагон нещодавно прийняв рішення провести повне оновлення танків M1 Abrams і представити нову модель — M1A3. Це рішення було зумовлене, в першу чергу, уроками, отриманими під час бойових дій в Україні, де основні бойові танки мають значний вплив на як наступальні, так і оборонні операції.

Збройні сили США володіють тисячами допоміжних броньованих транспортних засобів, таких як класичний M2 Bradley та новітній M10 Booker, які створені для підтримки основних танків у бойових діях та забезпечення домінування на полі бою.

Танки, що перебувають у резерві, можуть за необхідності стати в стрій після проведення різних видів технічного обслуговування.

Хоча нині основні бойові танки перебувають в експлуатації лише у військових, раніше ситуація була зовсім іншою.

Випадок Корпусу морської піхоти

Цікаво, що донедавна основні бойові танки були й у Корпусу морської піхоти США. Але 2020 року Корпус морської піхоти офіційно відмовився від своїх бронетанкових батальйонів. Піхотинці передали армії близько 450 основних бойових танків M1 Abrams, частина з яких потрапила на озброєння українських військових.

Це рішення викликало чимало суперечок і обурення серед багатьох нинішніх та колишніх офіцерів Корпусу морської піхоти. Головним джерелом незадоволення стало те, що морська піхота тепер була змушена покладатися на армію для отримання бронетанкової підтримки у випадку конфлікту, що призвело до втрати частини її автономії.

Один з ключових контраргументів, який вплинув на ухвалене рішення, полягав у необхідності повернення морської піхоти до її традиційної експедиційної функції. Це означало, що вона повинна залишатися максимально легкою та не піддаватися тягарю логістичних викликів, пов'язаних із забезпеченням танкового парку, який перевищує чисельність усіх збройних сил Великої Британії.

Обидва аргументи мають під собою підстави. Як би там не було, армія, безперечно, рада бути єдиним відомством, що має на озброєнні танки.

О авторе

Ставрос Атламазоґлу - досвідчений журналіст, який спеціалізується на питаннях оборони та спеціальних операцій. Він також є ветераном грецької армії, де служив у 575-му батальйоні морської піхоти та в штабі армії. Ставрос здобув бакалаврський ступінь в Університеті Джона Гопкінса, а також отримав магістерський диплом у Школі перспективних міжнародних досліджень цього ж університету (SAIS). Його статті публікувались у таких виданнях, як Business Insider, Sandboxx і SOFREP.