Неприязні способи мобілізації та ексгумація жертв Волинської трагедії: які теми обговорюють міжнародні медіа.
Влада вдається до дедалі більш брудних і насильницьких методів мобілізації в Україні, завуважують цього тижня у своїх матеріалах іноземні ЗМІ.
Також західні медіа акцентують увагу на подальшому наступі РФ в Україні. Писали і про тортури, яким піддаються українські військовополонені.
Не минули ЗМІ і тему Волинської трагедії. У статтях вказують, що Польща таки добилася свого і Україна дозволить ексгумацію поляків. В обмін на це Варшава, начебто, має допомогти Києву у євроінтеграційному процесі.
Gazeta.ua проаналізувала статті у західних виданнях.
Відтоді, як поліція відвідала квартиру Саші в Одесі понад місяць тому, минулий час не дає йому спокою. Правоохоронці застерегли його, що йому загрожує штраф, якщо він не оновить свої документи. За словами представників поліції, ситуацію можна було б швидко вирішити, зробивши лише короткий візит до ТЦК.
Саша не відчував жодних переживань. У нього була хронічна ниркова хвороба, що давало йому право на звільнення від служби. Тож він влаштувався в поліцейське авто і більше не з’явився.
"Наступного дня дзвонив з чийогось телефону і казав, що вже на полігоні під Києвом. Його обдурили", - каже сусід Геннадій.
Така тактика поширена в Одесі. Зусилля збільшити призов стають дедалі більш брехливими та насильницькими. Влада намагається мобілізувати все більше солдатів перед лицем зростаючої втоми від війни.
Під час поїздки до Києва в четвер новий генсек НАТО Марк Рютте сказав президенту Володимиру Зеленському, що мета Альянсу - це перемога України.
"Це моя основна мета і честь. Проте час працює не на користь України," - зазначив Рютте.
В Україні на дійсній службі перебуває приблизно 1 мільйон мобілізованих. Більшість із них активно беруть участь у бойових діях з самого початку конфлікту. Як зазначає Роман Костенко, секретар Комітету Верховної ради з питань національної безпеки, Збройні сили України планують до кінця року залучити ще 200 тисяч військовослужбовців. За інформацією НАТО, Росія щомісяця проводить набори близько 30 тисяч нових військових, незважаючи на те, що зазнає "дуже серйозних" втрат.
Мета в 200 000 є надзвичайно важливою, проте її досягнення стає дедалі складнішим. Незважаючи на це, призовні групи щодня створюють блокпости для затримання тих, хто намагається уникнути призову.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні змінили термін явки до ТЦК за повісткою
В Одесі місцевий офіцер ТЦК розповів, що його відомство значно відстає від поставлених цілей.
"Ми не залучаємо навіть 20% від необхідного. Одеська область знаходиться серед найгірших у рейтингу", - зазначає він, підкреслюючи, що в окремі дні роздавали більше 100 повісток, але приходила лише невелика група чоловіків.
Він створив образ корупції, безладдя та розчарування в своєму підрозділі, що ускладнює досягнення поставлених завдань.
Згідно з його свідченнями, колеги отримували хабарі в тисячах фунтів стерлінгів за фальсифікацію звільнень. Нестача кадрів призводить до того, що співробітникам доводиться виконувати кілька різних завдань, починаючи від оформлення документів і закінчуючи патрулюванням вулиць. При цьому керівництво погрожує відправити їх на передову, якщо не буде досягнуто запланованих показників.
У певні дні більше ніж половина чоловіків, які приходять на мобілізацію, мають захворювання, що роблять їх непридатними до служби. Наприклад, це можуть бути туберкульоз, гепатит чи ВІЛ, зазначає офіцер.
Майже щоденно виникають повідомлення і відео, як чоловіків зупиняють на вулицях, садять у буси без розпізнавальних знаків і везуть в ТЦК для оформлення мобілізації. Більшість затриманих, віком 25-60 років. Вони не оновили дані в електронній базі - це вимога, ухвалена законом у травні задля ідентифікації кожного чоловіка, якого можуть призвати.
Конфлікти можуть набувати жахливих форм. У червні відбулися сутички між працівниками швидкої допомоги та ТЦК, коли медики відмовлялися покидати пункт призову. В інших ситуаціях місцеві жителі вступали в бійку з поліцією, яка намагалася затримати чоловіків.
Групи в Telegram поширюють повідомлення про місцезнаходження ТЦК в Одесі та їх блокпости. Майже 150 000 чоловіків в групі, якою керують з Росії.
Це вражаючі трансформації у порівнянні з початком конфлікту, коли сотні тисяч людей ставали добровольцями. Наприклад, 47-річний Геннадій.
"Я намагався піти добровольцем, а мені сказали, що не потрібний. Тепер не хочу воювати. Наша влада не підтримує солдатів. У них немає належного обладнання, і про них забувають, якщо отримують поранення", - каже він.
На цьому фоні, зазначає офіцер ТЦК, колеги вдалися до фізичних та незаконних затримань чоловіків на вулицях. Зокрема, це стосувалося тих, хто мав би бути звільнений, наприклад, осіб, чиї брати чи батьки загинули на фронті.
"Ці випадки негативно впливають на репутацію ТЦК, але таке вже стало нормою, оскільки нам ставлять завдання демонструвати досягнення та бути результативними," - зазначає він.
Критики вважають цю "радянську" стратегію контрпродуктивною.
Викладач з оборони та безпеки в Королівському коледжі Лондона Тім Вілласі-Вілсі зазначає: "Ліберальні кола намагаються вважати це невдачею. Однак, під час розмови з українською подругою, чий чоловік з 2022 року перебуває на фронті, вона висловила думку, що для чоловіків бойового віку є неприйнятним ухилятися від призову".
Він додає, що Кремль потерпає від таких же проблем. Російські війська, взяті в полон під час недавнього вторгнення в Курську область, являли собою "людей, зібраних звідусіль для формування піхотних батальйонів".
Офіцер ТЦК закликав сили під егідою НАТО втрутитися, перевірити процеси мобілізації в Україні.
Поки Сполучені Штати та їх партнери вагаються, чи дозволити Україні застосовувати дальнобійну зброю проти російських цілей, Путін не зупиняється у своїх наступальних діях, готовий йти до кінця.
Незважаючи на постійне посилення санкцій, які мають на меті завадити передачі західних технологій, Росія продовжує отримувати важливі компоненти для ракет, що використовуються для обстрілів України.
Поки західні розвідки оцінюють, що Росія зазнає безпрецедентних втрат на сході України, Путін продовжує підтримувати свою військову агресію.
Учора він затвердив закон, що надає можливість підозрюваним у злочинах уникати кримінальної відповідальності, якщо вони вступлять до лав армії. Це свідчить про зростаючі труднощі Росії у компенсації втрат та рішучість Кремля уникнути непопулярної мобілізації.
Путін має намір виділити 40% бюджету на наступний рік на потреби оборони та національної безпеки, що значно перевищує витрати на освіту, охорону здоров'я та соціальну політику в цілому. Він посилює репресивні заходи в країні та покладає надії на союзників України, які вже відчувають втому від підтримки її оборонних зусиль.
Президент Зеленський все більше наполегливо звертається за військовою допомогою. Проте партнери стикаються з фінансовими труднощами, а деякі з них все рідше готові надавати підтримку.
Багато в чому ситуація залежить від президентських виборів у США: кандидат від Республіканської партії Дональд Трамп має більш неоднозначний погляд на продовження військової допомоги Україні, порівняно зі своєю конкуренткою з Демократичної партії Камалою Гарріс.
ОЗНАЙОМТЕСЬ ІЗ ІНШИМ: Обговорення критики Зеленського в Америці та можливих шляхів завершення війни в Україні: що повідомляють міжнародні ЗМІ.
У Путіна таких побоювань немає. Він посилює бряцання ядерною зброєю, щоб налякати США та ЄС, щоб ще більше зволікали з дальніми ударами.
З наближенням третьої зими війни стратегічне питання перед союзниками Києва, таке ж, як і в перший день - чи допомагають вони Україні перемогти вторгнення Путіна, чи гарантують, що воно закінчиться глухим кутом?
За даними міноборони України, щонайменше 177 українських в'язнів загинули в російському полоні після вторгнення. Тисячі інших у великому ризику.
"Час, проведений у російських в'язницях, невпинно наближає їх до фатального кінця", - зазначає Вікторія Цимбалюк, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Міністерства оборони України.
Вона зазначає, що у зв'язку з браком міжнародного моніторингу, ймовірно, справжня кількість загиблих у російських тюрмах є значно вищою.
"Не всі тіла повертаються. Росія не підтверджує, що багато з них утримуються в полоні," - зазначає вона.
У результаті регулярних обмінів між Москвою і Києвом повернулося близько 3600 українських військовополонених і депортованих. Але тисячі ще в руках Росії.
Утиски на адресу громадянського суспільства призвели до звичного сприйняття насильства та сприяли формуванню у співробітників пенітенціарних закладів Росії відчуття безкарності.
Згідно з опублікованим у четвер звітом Управління Верховного комісара ООН з прав людини, ситуація українських військовополонених є ще більш жахливою. У документі зазначається, що тортури над полоненими носять "масовий та систематичний характер" і здійснюються за підтримки російського керівництва.
"У звіті зазначається, що певні громадські діячі в Росії публічно підтримують жорстоке ставлення та навіть вбивства українських військових, які потрапили в полон."
Зареєстровано 11 випадків загибелі українців, а також невизначену кількість спроб суїциду, серед яких зафіксовано один документований випадок самогубства, що стався внаслідок тортур.
Данило Кравець, 23-річний студент-міжнародник зі Львова, який став пілотом БПЛА після вторгнення, провів 175 днів у чотирьох тюрмах, перш ніж його звільнили через обмін у квітні 2023-го.
Після захоплення в полон поблизу Вугледара у листопаді 2022 року йому запропонували жахливий вибір: або жертвувати одним із пальців, або пройти через імітацію страти. Коли його доставили до в'язниці в Донецьку, наказали роздягнутися. Після цього він став жертвою сексуального насильства. Протягом перебування в полоні він втратив 16 кг ваги.
В Організації Об'єднаних Націй навели приклади, коли полонені вживали черв'яків, мило або навіть папір, аби задовольнити відчуття голоду. Їм завдавали болю, встромляючи голки під нігті, душили, залякували нападами тварин, змушували виконувати російські патріотичні пісні та спостерігати за катуваннями інших.
Женевські конвенції підкреслюють, що держави, які перебувають у війні, повинні забезпечувати незалежним спостерігачам безперешкодний доступ до військовополонених та надавати можливість надсилати і отримувати кореспонденцію. Проте Росія не дотримується цих вимог.
Цимбалюк каже, що Росія відмовляється підтверджувати факт перебування тисяч ув'язнених, що змушує їхніх зневірених родичів щодня здогадуватися, чи їхні близькі досі живі.
В ООН перерахували випадки катувань російських полонених, захоплених українцями, але їх припиняли, коли ті потрапляли до пенітенціарної системи. Незалежні спостерігачі мають необмежений доступ до російських полонених.
Стаття оглядача Єжи Хащинського
Український інститут національної пам'яті (УІНП) оголошує пошук решток жертв різанини на Волині. Це маленький крок у правильному напрямку. Але його важко назвати проривом у ключовому для польсько-українських відносин питанні - темі Волині.
Взаємини між Варшавою і Києвом досягли критичної точки через питання Волині, і навіть найменші зрушення заслуговують на увагу. УІНП планує включити пошукові роботи щодо жертв до своїх програм на 2025 рік, взяти на себе роль координатора цих заходів, а також дозволити польським фахівцям бути спостерігачами. Варто зазначити, що Україна заборонила проведення пошуків і ексгумацій до тих пір, поки Польща не відновить оригінальну таблицю на могилі 62-х вояків УПА на горі Монастир, яка була знищена вандалами. У свою чергу, Варшава наполягає на проведенні ексгумацій без виконання цієї умови. - Gazeta.ua.
Це також торкнеться певних справ за запитом приватних осіб, зокрема громадян Польщі, які вже багато років ведуть боротьбу за поховання та вшанування пам'яті своїх загиблих родичів. Експертизи, що відображають сутність і масштаби злочину, є позитивним кроком.
"Ми прагнемо підтримати цих польських громадян, незважаючи на війну та важкі економічні обставини в Україні", - зазначають в УІНП.
Це зрозуміло, однак не пояснює загалом негативне ставлення УІНП до історичної правди та відсутність осмислення з боку українських еліт щодо геноциду. В Україні вважають, що події на Волині в 1940-х роках були взаємними етнічними чистками з боку польського та українського підпілля, тоді як Польща розглядає це як геноцид проти поляків з боку ОУН та УПА (джерело: Gazeta.ua). Важливо, щоб це осмислення відбулося саме під час війни, коли російські війська здійснюють воєнні злочини проти українського населення.
Інформація про те, що процес пошуку останків жертв має бути включений до планів на 2025 рік, може свідчити про спробу відтермінувати чутливу тему, що нависла над польсько-українськими стосунками.
Зокрема, щоб Волинь не стояла на заваді під час головування Польщі в Раді ЄС - у першій половині 2025-го. Київ очікує, що Варшава допоможе відкрити всі або майже всі розділи переговорів про вступ і допоможе Україні приєднатися до Євросоюзу в рекордно короткі терміни.
Це стало на заваді певній тезі деяких польських політиків та чиновників, яка в остаточному варіанті звучала так: Україні не місце в ЄС, поки вона асоціюється з Бандерою, оскільки це суперечить європейським цінностям.
Чи здатна Польща усвідомити, що без розв'язання Волинської проблеми, без проведення ексгумацій, без належного вшанування пам'яті жертв та без глибокої рефлексії українських еліт на цю тему, Україні буде важко інтегруватися в Європейський Союз?
Польський президент Анджей Дуда висловив думку, що перешкода на шляху до членства України, пов'язана з Волинською трагедією, є елементом "стратегії Володимира Путіна". Проте, нерозв'язане питання продовжуватиме ускладнювати взаємини між поляками та українцями, навіть після відходу Путіна. Більш того, залишається невідомим, чи встигне відбутися остаточне голосування про вступ України до ЄС до завершення епохи Путіна.
