"Чоловік разом із сином намагався знайти нас, переглядаючи фотографії загиблих": Юлія з Донеччини вирішила поділитися своєю історією з музеєм "Голоси мирних".

Юлія, уродженка Донеччини, поділилася своєю історією з музеєм "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.

У Талаківці ще у 2014 році знали: якщо дрижить скло - треба ховатися. Утім, у лютому 2022 року навіть добротний підвал не був безпечним. Юлія поїхала у Маріуполь.

"Спали вп'ятьох у коридорі - я вагітна, маленький син, моя тітка і брат із дівчиною. Готували і гріли воду на вогнищі. Кожного дня хтось гинув, кожного дня когось ховали просто у дворі", - пригадує Юлія.

15 березня на території їхнього дому влучила міна. Брат з дівчиною встигли зайти до під'їзду всього за кілька секунд до цього, тоді як двоє молодих людей на вулиці загинули. Після цієї трагедії Юлія зрозуміла, що настав час шукати можливості для евакуації.

"Ми залишили місце через зруйнований міст. Люди переходили його пішки, а автомобілістам чоловіки підкладали дерев'яні двері. Після цього нас зупинили російські військові: 'Руки на капот, ніхто не говорить, телефони наготові'. Нам пощастило, бо наш обшук був не надто ретельним," - ділиться Юлія.

Вона зазначає, що протягом усіх тижнів, коли зв'язок був відсутній, її чоловік переглядав зображення загиблих з Маріуполя, намагаючись знайти серед них своїх близьких.

Музей "Голоси мирних" володіє колекцією, що налічує понад 120 тисяч свідчень про війну. Це найбільша у світі збірка історій цивільних осіб, які зазнали страждань через агресію Росії проти України. Запрошуємо вас поділитися своєю історією на сайті музею https://civilvoicesmuseum.org/ або зателефонувати на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001.