Чому Україні слід сприяти розвитку дистрибутивної генерації?
Стратегія розвитку розподіленої генерації, затверджена 18 липня 2024 року, передбачає наступне: "Енергетична структура України формувалася як централізована, з основними електростанціями великої потужності та системою електропередачі, що включає високовольтні лінії."
Структура об'єднаної енергетичної системи України виявляє свою вразливість на фоні повномасштабної військової агресії з боку Російської Федерації. У разі ушкодження значної кількості об'єктів генерації, таких як електростанції, або ж високовольтних трансформаторних підстанцій у системі передачі, можуть виникнути серйозні системні аварії, що призведе до тривалого знеструмлення великої кількості споживачів.
Враховуючи значні ушкодження наявних генеруючих потужностей та потребу в диверсифікації генерації для підвищення стійкості енергетичної системи, існує термінова необхідність у пришвидшеному розвитку та/або розгортанні нової розподіленої генерації. Це вимагає, зокрема, реалізації злагоджених організаційних, регуляторних, правових та економічних ініціатив.
Відповідно до закону "Про ринок електричної енергії" розподілена генерація - це електростанція встановленої потужності 20 МВт та менше, приєднана до системи розподілу електричної енергії.
Якщо розглянути питання детальніше, розподілена генерація — це децентралізоване виробництво електричної енергії, яке реалізується за допомогою малих енергетичних установок, встановлених безпосередньо в місцях споживання.
На противагу звичайній централізованій енергетичній системі, в якій електрична енергія виробляється на великих станціях та транспортується на значні відстані через основні лінії електропередач, розподілена генерація базується на використанні місцевих джерел енергії.
Серед можливих варіантів можна виділити: фотогальванічні системи, вітрові турбіни, установки для виробництва біогазу, невеликі гідроелектричні станції, газові міні-ТЕЦ (теплоелектричні централи), а також генератори, що працюють на основі відновлювальних або звичних джерел енергії.
Розподілена генерація значною мірою базується на використанні відновлювальних джерел енергії, а це надає низку вагомих переваг, про які поговоримо більш детально:
З огляду на згадані вище аспекти, розвиток розподіленої генерації стає все більш актуальним у світовій практиці. Ринок розподіленої генерації показує вражаючі темпи зростання. У 2023 році його вартість коливалася від 150 до 250 мільярдів доларів США, що становить близько 10-20% від загального обсягу генерації електроенергії.
У країнах Європейського Союзу розподілена генерація електроенергії становить приблизно 10% від усієї кількості виробленої електрики, при цьому Данія демонструє найвищий рівень цього показника - 50%. Згідно з результатами опитування, проведеного World Energy Council, понад половина фахівців у галузі енергетики по всьому світу прогнозують, що до 2025 року частка розподіленої генерації зросте щонайменше на 15% від загальної встановленої потужності в їхніх країнах.
Згідно з прогнозами Bloomberg New Energy Outlook, до 2050 року близько третини сонячних електростанцій опиняться у власності споживачів. Це демонструє зростаючий інтерес до децентралізованих джерел енергії та систем, які здатні суттєво сприяти енергетичній незалежності.
Досвід Європи у сфері впровадження розподіленої генерації є вельми захоплюючим та може стати корисним для України. Проте слід зауважити, що немає прецедентів щодо створення нової генерації в умовах війни, що необхідно враховувати в цьому контексті.
Лідерами в розвитку розподіленої генерації стали Німеччина, Данія та Нідерланди, які використовують відновлювані джерела енергії. Німеччина зробила вагомий крок у розвитку відновлюваних джерел через свою програму "Energiewende", що передбачає масштабну трансформацію енергетичної системи.
Програма спрямована на розвиток розподіленої генерації на місцевому рівні шляхом надання пільг, грантової підтримки та створення зручних механізмів для підключення до електромережі.
У 1990-х роках була запроваджена державна ініціатива, що підтримує малі сонячні електростанції, відома як "Тисяча сонячних дахів", яка з часом еволюціонувала у програму "Сто тисяч сонячних дахів".
Завдяки цій програмі було доведено, що дахи звичайних приватних будинків є добре пристосованими для децентралізованого виробництва фотоелектроенергії. Цікавим прикладом є село Фельдхайм в Німеччині, яке повністю забезпечує себе енергією з відновлювальних ресурсів.
У Данії вітрова енергетика переживає активний розвиток. Понад половину електричної енергії в країні виробляється за допомогою вітрових турбін. Місцеві спільноти активно вкладають кошти в проекти з розподіленої генерації енергії.
Данія також створила систему, яка ефективно поєднує теплопостачання з балансуванням електричної енергії. Приблизно половина електричної енергії в країні генерується за рахунок малих комбінованих тепло- та електростанцій.
Нідерланди мають багатий історичний спадок, пов'язаний із вітряками, і в наш час вони займають провідні позиції у створенні сучасних вітрових електростанцій. Важливим елементом нідерландського досвіду є активна залученість місцевих спільнот у процес розвитку розподілених систем генерації енергії.
Щодо цього, варто зазначити, що Україна теж може похвалитися успішними прикладами. Село Северинівка, розташоване в Жмеринському районі Вінниччини, вже з 2015 року здобуло статус енергонезалежного населеного пункту.
Таким чином, європейський досвід у сфері розвитку розподіленої генерації виявився ефективним завдяки інтеграції новітніх технологій, підтримці з боку регуляторів та активному залученню місцевих спільнот. Проте існують ключові виклики, які необхідно враховувати:
В процесі реалізації нової енергетичної системи важливо зосередити увагу на сучасних технологічних інноваціях, оскільки вони мають вирішальне значення. Особливо варто зазначити "розумні мережі", які функціонують у тандемі з розподіленою генерацією, забезпечуючи їх ефективну взаємодію.
Розподілена генерація вимагає впровадження більш складних механізмів управління та балансування електромереж, які реалізуються за допомогою "розумних мереж".
Це електричні мережі, які інтегрують цифрові технології для контролю та управління процесами виробництва, розподілу і споживання електроенергії. Серед сучасних технологічних інновацій можна виділити: системи накопичення енергії (сучасні акумуляторні рішення дозволяють зберігати надлишкову енергію, забезпечуючи стабільність постачання навіть за умов коливань у генерації), Інтернет речей (IoT) (телепристрої та сенсори, які забезпечують моніторинг і управління енергоспоживанням на різних рівнях, підвищуючи ефективність та знижуючи витрати) та блокчейн-технології (гарантують прозорість і безпеку транзакцій у енергетичній галузі, сприяючи розвитку децентралізованих ринків енергії та безпосереднім зв’язкам між виробниками і споживачами).
Безперечно, генерація з безумовним розподілом та новітні технології мають взаємодіяти в гармонії, щоб забезпечити оптимальні результати.
Повертаючись до українських реалій, можна з упевненістю стверджувати, що з економічної точки зору розподілена генерація є цілком перспективною ідеєю для нашої країни. У 2023 році ціни на сонячні панелі знизилися майже вдвічі, що сприяло введенню в експлуатацію 473 ГВт нових потужностей відновлюваних джерел енергії по всьому світу, з яких 346 ГВт припадає на сонячні електростанції.
Для України реалізація проекту з 100 сонячними електростанціями, обладнаними акумуляторами, може виявитися економічніше, ніж реконструкція зруйнованих теплових та гідроелектростанцій, які знову можуть стати мішенню для ракетних атак.
Безумовно, місцеві джерела енергії також можуть стати об'єктом атак супротивника, проте їхня потужність значно нижча, що призводить до менших втрат. Пошкодження одного з таких джерел не викликає масового відключення електропостачання. Крім того, відновлення їхньої роботи зазвичай займає небагато часу.
Що стосується нових законодавчих ініціатив, то з 18 вересня 2024 року почав діяти закон №3915-IX, який регулює терміни, що використовуються в контексті впровадження "розумних мереж". Цей нормативно-правовий акт є продовженням Концепції впровадження "розумних мереж" в Україні до 2035 року.
13 серпня український уряд ухвалив три важливі рішення для розвитку розподіленої генерації: Постанова Кабінету Міністрів України №761-р "Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року", Постанова Кабміну №757-р "Деякі питання проведення пілотних аукціонів з розподілу квоти підтримки у 2024 році" та Постанова Кабміну №756-р "Умови проведення конкурсу на будівництво генеруючої потужності та виконання заходів з управління попитом".
Для прискорення розвитку розподіленої генерації було спрощено процедури підключення, а також розширено програму "Доступні кредити 5-7-9%". Однією з позитивних ініціатив є проект ПРООН, спрямований на усунення перешкод для залучення інвестицій в енергоефективність громадських будівель у малих та середніх містах України через впровадження механізму енергосервісних компаній.
З метою реалізації даного проекту Фонд розвитку підприємництва уклав угоду про співпрацю з Глобус Банком. Основна мета цього партнерства — забезпечення доступного фінансування для енергосервісних компаній. У рамках проекту будуть використовуватися різноманітні фінансові інструменти, зокрема компенсація відсотків за програмою "Доступні кредити 5-7-9%", кредитні гарантії від Фонду розвитку підприємництва, а також часткове погашення кредитів для енергосервісних компаній за підтримки ПРООН. Максимальна сума кредиту, що може бути виділена для реалізації одного енергосервісного договору, становить 8 млн гривень.
Отже, підвівши підсумки, зосередимося на ключових етапах, які необхідні для просування розподіленої генерації електричної енергії в Україні:
1. Модернізація правової основи
2. Оновлення та вдосконалення енергетичної інфраструктури
3. Фінансові заохочення та допомога
4. Сприяння місцевим ініціативам
5. Освітні та інформаційні ініціативи
Сучасні українські реалії відзначаються виникненням нових явищ, що мають значний потенціал і відкривають можливості для формування інноваційної енергетичної системи, яка відповідатиме глобальним тенденціям.
