ФСБ надсилає "заміновані" повідомлення в Україну: огляд пропагандистських активностей за 14-15 жовтня 2024 року.
Оригінал статті можна знайти на веб-сайті "Центру стратегічних комунікацій" за наступним посиланням.
У Симоньян не склалося з одеською "Зоєю Космодемьянською"
Днями російська пропаганда активно розганяла фейк, що в одеському СІЗО нібито загинула проросійська активістка Олена Чесакова. Нагадаємо, 7 жовтня, в день народження Путіна, Чесакова повісила російський триколор на постамент демонтованого пам'ятника Катерині II. Місцеві мешканці затримали Чесакову і передали її поліції. Проти провокаторки порушили справу про виправдання російської агресії.
Першим про "смерть Чесакової" написав колаборант Олег Царьов. За його словами, "жінку просто вбили в СІЗО". Цей вкид передрукували всі великі росЗМІ. "Аргументи и факты" випустили статтю під заголовками "За заповітами Гітлера", а Маргарита Симоньян на пропагандистському шоу Соловйова заявила, що Чесакова "мученицьки померла", порівнявши її з Зоєю Космодем'янською.
Національна поліція Одеської області повідомила, що Чесакова насправді жива і наразі перебуває під домашнім арештом.
Це підтвердила й мати Олени Чесакової, яка в коментарі RT зізналася, що її дочка зараз перебуває під домашнім арештом. Ще вона заявила, що Олена підтримує Росію, позицію змінювати не хоче й готова за свої погляди піти до в'язниці.
Коли фейк про "вбивство" Чесакової розвалився, російські ЗМІ почали потроху "давати задню". Наприклад, видання "Московский комсомолец" написало, що цей інцидент, можливо, є "провокацією СБУ".
"Втрата Чесакової" — спроба "затемнити" трагедію Рощиної.
Важко не помітити, чому російська пропаганда вирішила розповсюдити такий абсурдний фейк. Інформація про "смерть Чесакової" була запущена з метою відвернути увагу від іншої, на жаль, цілком реальної трагедії — вбивства української журналістки Вікторії Рощиної. Це сталося не в одеському СІЗО, а під час її утримання в російському полоні.
Нагадаємо, що в серпні 2023 року Рощину затримали незаконно на території, яку контролюють окупанти, в Запорізькій області. Журналістка займалася підготовкою матеріалів про військові події на сході та півдні України, зокрема висвітлювала ситуацію в Бердянську. В березні 2022 року вона вже стала жертвою затримання людьми в цивільному, ймовірно, співробітниками ФСБ Росії, але тоді її звільнили через десять днів.
Після цього у проросійських каналах циркулювало відео, на якому Рощина буцімто каже, що Росія її не викрадала, а навпаки, врятувала їй життя, за що жінка дякує Москві. На думку фахівців, запис було зроблено під тиском.
У серпні 2023 року Рощину знову затримали, але окупанти визнали цей факт лише в травні 2024 року, надіславши батькові листа від Міністерства оборони Росії. Офіційно російська влада жодного разу не прокоментувала обставини, пов’язані з Рощиною. І ось з’явилася сумна новина про її смерть у полоні.
НАСПРАВДІ Європейська служба зовнішніх зв'язків заявила, що в ЄС приголомшені смертю Рощиної та вимагають незалежного розслідування її загибелі. "Її доля є трагічним нагадуванням про багато тисяч людей, затриманих росіянами. При затриманні Рощиної російська влада взяла на себе всю відповідальність за її безпеку, здоров'я та фізичну недоторканність. Вона стала 13-ю журналісткою, убитою від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну", -- нагадують в ЄС.
Однак, ця цифра не є остаточною. Згідно з даними НСЖУ, на 29 вересня 2024 року (від початку широкомасштабної війни) загинули щонайменше 102 працівники медіа. Серед них 18 осіб загинули під час виконання своїх професійних обов'язків, 9 стали жертвами російської агресії як цивільні особи, а 75 загинули на фронті, приєднавшись до лав Сил оборони.
Виконавча директорка Медійної ініціативи з прав людини Тетяна Катриченко зазначила, що Рощину тримали принаймні в двох установах: у виправній колонії №77, розташованій в окупованому Бердянську, та у СІЗО №2 в Таганрозі. Останнє вважається одним з найжахливіших місць утримання для українців. "Цю в'язницю називають пеклом на землі. Зокрема, у Таганрозі утримують в'язнів, які були на 'Азовсталі'. Звільнені розповідають про жахливі тортури. Там усі, кого намагаються зробити злочинцями, змушені зізнаватися у злочинах – обмовляють себе. Після цього їх переводять до Ростова для судового розгляду", -- написала Катриченко.
Нагадаємо, згідно з міжнародним правом, працівники ЗМІ мають усю повноту захисту як некомбатанти -- особи, що не беруть участі у воєнних діях (цивільні, жінки та діти). Про це йдеться в Женевській конвенції. Міжнародний комітет Червоного Хреста у своїх нормах звичаєвого права (правило 34) встановив чіткий критерій, за якого журналіст є комбатантом і коли його можна брати в полон: за безпосередньої участі в боях.
Таким чином, єдиною причиною для арешту Вікторії Рощиної у загарбників стала підозра, що вона могла б бути частиною якогось військового підрозділу. Проте, ця інформація виявилася безпідставною.
Проте міжнародне право, як відомо, для Росії вже давно втратило своє значення. Цинічні спроби компенсувати загибель Рощиної фальшивими заявами про “мученицьку смерть” Чесакової є безплідними.
Fire Cells Group проти "Свобода Радіо"
14-15 жовтня в Україні зафіксували численні повідомлення про можливі мінування: всього за один день було надіслано 1500 листів з інформацією про встановлені вибухові пристрої. Ці сповіщення отримали навчальні заклади, університети, готельні комплекси, бізнес-центри, медіа-редакції, судові установи, міністерства, а також посольство США і більше 60 дипломатичних представництв України за кордоном.
Автор листів заявив, що "покладає провину" за вибухи, які нібито готуються, на трьох авторів "Радіо Свобода" -- журналісток Ірину Сисак, Валерію Єгошину та Юлію Химерик, які випустили 8 жовтня матеріал "Небезпечний тренд: ФСБ вербує українських дітей для підпалів авто".
Національна поліція України зазначила, що "цей метод є характерним для російських спецслужб, які таким чином реалізують свою гібридну війну, прагнучи викликати загальну паніку та ослабити ефективність державних і правоохоронних структур".
Проєкт "Радіо Свобода" під назвою "Схеми" виявив, що особа, чия інформація співпадає з даними відправника листів про мінування, проживає в анексованому Криму та володіє паспортом Російської Федерації. Суспільне та Український інститут масової інформації зазначили, що ці листи були підписані "терористичною групою Fire Cells Group".
Телеграм-канал з такою ж назвою, котрий був заснований 22 серпня, має близько 10 тисяч підписників. Його творці спонукають до підпалів автомобілів українських військових, обіцяючи винагороду від $100 до $1000 за атаки на працівників ТЦК.
Журналісти з "Схем" виявили, що представники Fire Cells Group звернулися до українських державних установ з пропозицією вчинити вбивства високопрофільних чиновників безпеки та інших публічних осіб "за винагороду". Ця організація стверджує, що займається виконанням замовлень на силові акти та вирішенням питань шляхом фізичного усунення. Вони підкреслили, що їхній "пріоритет" полягає у "влаштуванні масових заворушень, мінуванні державних установ та підривній діяльності різного масштабу". На веб-сайті угруповання також йдеться про надання таких "послуг", як рекет, замовні вбивства, викрадення автомобілів, нанесення тілесних ушкоджень і підпали.
У Службі безпеки України зазначили, що "інцидент з масовими повідомленнями про фальшиві мінування потрібно аналізувати через призму інформаційно-психологічних операцій, які мають на меті викликати панічні настрої серед населення".
Президент "Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода" Стівен Капус підкреслив: "Ми залишимося непохитними перед будь-якими погрозами і будемо підтримувати наших журналістів, які незмінно та сміливо інформують українську громаду".
Які особливості роблять олімпійську історію Позднякова захоплюючою?
На завершення новин спорту, 15 жовтня президент Олімпійського комітету Росії (ОКР) Станіслав Поздняков оголосив про свою відставку. Він пояснив своє рішення "геополітичними викликами, які постали перед нашою країною".
НАСПРАВДІ на те, що ОКР (принаймні за офіційним статусом) взагалі не є державною організацією, можна не звертати уваги. Бо спорт у Росії -- це продовження війни невійськовими засобами.
Проте за цією, на перший погляд, звичайною новиною з Росії приховується визнання повного краху – як у спорті, так і в особистому плані для Позднякова. Він настільки прагнув довести Путіну, що є найвідданішим патріотом, що колись навіть публічно відмовився від чоловіка своєї доньки лише через те, що той вирушив тренуватися до Сполучених Штатів.
Поздняков став настільки "патріотичним", що почав прирівнювати спортсменів до іноземних агентів (по суті, ворогів народу) лише за їхнє бажання взяти участь у Олімпійських іграх у Парижі. Все це він робив, щоб завоювати прихильність Путіна. Проте, як виявилось, це було абсолютно даремно.
Олімпійський комітет Росії на даний момент виключений з участі в глобальному олімпійському русі. На кількох попередніх Олімпіадах російські спортсмени змагалися без національної атрибутики через виявлені систематичні порушення антидопінгових правил. Більшість спортивних федерацій не допускають російські команди до змагань, а якщо вони і беруть участь, то лише в нейтральному статусі.
У Росії все частіше звучать вимоги про повне відокремлення від олімпійського руху. Путін дав розпорядження організувати Всесвітні ігри дружби восени 2024 року, в якій братимуть участь спортсмени з так званих дружніх держав. Ці змагання плануються менш ніж за два місяці після завершення Олімпійських ігор у Парижі.
Однак це спровокувало рішучу відповідь з боку Міжнародного олімпійського комітету, який підкреслив, що участь у російських "Іграх дружби" буде розцінюватися як порушення заборони на проведення міжнародних спортивних подій у Росії через конфлікт в Україні. В результаті, Москва оголосила про перенесення "Ігор дружби" на 2025 рік.
На сьогоднішній день жоден з міжнародних проєктів, започаткованих Росією, таких як "Ігри майбутнього" та "Ігри БРІКС", не було включено до офіційного календаря міжнародних змагань. Їх не визнають ані Міжнародний олімпійський комітет, ані світові спортивні федерації.
Як підсумок: Поздняков обіймав посаду з 2018 року. І весь цей час лише окремі російські спортсмени виступали на міжнародних змаганнях. Без прапора та гімну. Сам Поздняков не користується повагою ані серед них, ані у власної доньки, ані в Путіна. І цей фінал життєвої кар'єри чотириразового олімпійського чемпіона, 10-разового чемпіона світу Позднякова, наочно доводить, як цинічно і символічно Путін скидає "патріотичний" баласт зі свого "Олімпу".
