Знову мова йде про Едем, правосуддя та невидимого супостата, якого не помічає глава держави.
І знову мова йде про Едем, правосуддя та невидимого супротивника, якого не помічає президент.
Повертаючись до справи Едему, про яку я згадував раніше, хочу зазначити, що в середу, 23 жовтня, існує велика ймовірність завершити цю справу справедливим вироком, оскільки в цей день відбудеться засідання Верховного Суду.
Бажаю поділитися роздумами щодо цієї теми. Адже Едем не є просто винятком з правил. Унікальність цього місця, його спеціально створеної медичної інфраструктури, яка включає в себе й реабілітацію наших воїнів, а також культурного простору, робить ситуацію з Едемом ще більш шокуючою.
А скільки таких справ, з яких годується наша правоохоронна система, практично знищуючи в нашій країні найцінніше, що у нас є - підприємництво та підприємців. Без сумніву, зараз найціннішими та важливішими є ті люди, які взяли до рук зброю, щоб захистити нашу землю від агресора. Але навіть серед них, за останніми даними, найвищий відсоток тих, хто до війни займався підприємництвом - 13%.
Підприємці - це активний, відповідальний прошарок людей, які створюють те, що і слід захищати. І в будь-якій нормальній державі вони дуже оберігаються самою державою, яка їм забезпечує свободу економічної діяльності, пільгове оподаткування, пільгове кредитування. І особливо - під час війни.
Війну на виснаження, в яку ми потрапили, виграють не лише героїзмом на фронті. Але й ефективнішим державним управлінням, міцнішою економікою та технологічним випередженням. А все це може забезпечити лише підприємництво.
Є одна суттєва причина, чому українська держава сприймається підприємцями не як захисник, а як ворог. Це пов'язано з тим, що в численній армії чиновників все ще панує радянське уявлення про бізнес: усі, хто створює додаткову вартість, здатні заробляти гроші та отримувати прибуток, вважаються потенційними правопорушниками. А якщо вони потенційні правопорушники, то діє більшовицький принцип: "грабуй награбоване". У всьому цивілізованому світі ситуація виглядає зовсім інакше.
Рекет, який пережила країна в 90-х роках, коли старий радянський режим розпався, а кримінальні елементи усвідомили свою нову силу, що дозволяє їм «оподатковувати» всіх, хто здобуває прибуток, не зник. Сьогоднішні рекетири змінили свої маски, ставши прокурорами, інспекторами, податківцями, митниками та чиновниками. Вони так само приходять за своєю часткою корупційного прибутку до підприємців, як тільки помічають, що ті мають «зайві» гроші або цінності, які вказують на те, де можна «підживитися».
Цю систему важко охарактеризувати як правоохоронну – вона більше нагадує правопорушницьку. Особи, які в ній діють, не є справжніми державниками, адже їхня діяльність не має нічого спільного з принципами державності. Через їхні дії наша країна залишається бідною і слабкою, що змушує багатьох не бажати її захищати або навіть покидати.
Хоча наш президент під час представлення свого плану досягнення перемоги стверджував, що в Україні немає внутрішніх ворогів, це є серйозною ідеологічною помилкою. Поки ми не позбудемося корумпованих чиновників-паразитів, ми не зможемо збудувати ту країну, за яку варто буде боротися, і яка буде настільки сильною, що зможе захистити себе навіть без підтримки з Заходу.
Дуже хотілося б, щоб у справі Едему судді Верховного Суду відновили те, чого в нашій країні не вистачає - справедливість. Це зараз головне завдання судової влади.
Коли ані законодавча, ані виконавча влада, до якої входять усі силові структури, не виконують своїх обов'язків, виникає велике бажання, щоб судова система приймала справедливі рішення. Це стосується не лише справи Едему, а й безлічі інших випадків, коли прокурори, які ведуть непорядні ігри, відкривають справи проти підприємців, з'являючись з масками та обшуками, аби здобути свою корупційну вигоду. Іноді, в процесі цих обшуків, вони просто грабують підприємців, керуючись принципом "грабуй награбоване". Якщо ми не відмовимося від таких практик сьогодні, якщо не подолаємо цього внутрішнього ворога, то не зможемо успішно боротися з зовнішнім агресором у великій війні.
