Кирилл Данильченко: Северная Корея в конфликте с Украиной. Причины отсутствия реакции Запада -- Блоги | OBOZ.UA

Существует ли возможность, что Северная Корея принимает участие в конфликте на Украине? Возможно, она уже принимает активное участие в этом процессе.

В наши ряды поступают корейские локализованные версии российских "искандеров"; на передовой были замечены ПТРК Bulsae-4 (достаточно современные и угрожающие); россиянам передали несколько миллионов снарядов — их качество оставляет желать лучшего и они имеют разные типы, что затрудняет стрельбу с одного прицела. Тем не менее, от двух до пяти миллионов выстрелов — это значительная цифра, отмечает Кирилл Данильченко для LB.ua.

Далее текст на языке оригинала.

Що Північній Кореї буде за це? Нічого особливого порівняно з тим, що є зараз.

Як не було нічого Кубі, коли її контингент воював у Алжирі та громадянській війні в Анголі у минулому столітті.

Нагадую, що в рамках операції "Карлота" – кубинської інтервенції в Анголу, що відбулася в 1975 році – у дії взяли участь близько 20 тисяч кубинських військовослужбовців, яких транспортували літаком. Артилерійські системи та бронетехніку доставляли морем.

Кубинські військові сили активно використовували системи залпового вогню "Град", сформували танковий батальйон та брали участь у бойових діях до 1991 року. У найвищий момент їх чисельність сягала 55 тисяч солдатів, з яких 10 тисяч загинули або отримали тяжкі поранення.

Витягували каштани з вогню для СРСР, отримуючи натомість техніку, іноземну валюту, сировинні ресурси, новітні технології та підготовлених солдатів для участі у війнах за межами своїх кордонів.

Які ще можливості мав Захід для підтримки Куби, окрім вже впроваджених заходів з 1962 року: надання талонів на молоко для дітей, рис, обмежені 5 яєць на місяць та 0.5 літра соєвої олії?

Іран залишається непохитним, навіть коли його союзники ведуть бойові дії в Сирії, Ємені та Лівані. В той же час, американські сили перехоплюють судно, що прямує до порту Ходейда, виявляючи на борту контрабанду компонентів для протикорабельних ракет та балістичних двигунів.

Не лише іранці втрачають життя на різних теренах Близького Сходу; режим аятолів активно рекрутує шиїтів з Афганістану, які, отримавши 500-700 доларів, готові брати участь у бойових діях і навіть жертвувати своїм життям.

Хазарейці з "Фатиміюну", до речі, показали себе непогано: брали участь у прориві блокади Дейр-ез-Зора, в операціях проти Ісламської держави.

Яка реакція Ірану на те, що агенти "Басіджу" відобрали 20 тисяч бійців "Фатиміюну" з трьох мільйонів афганських біженців?

Нічого не змінилося: звичайні люди продовжують насолоджуватися куркою на свята, а чиновники КВІР, як і раніше, проводять час на пляжах Середземномор'я в Лівані та Сирії.

Протестні акції в Ірані придушують з використанням автоматичної зброї, а "поліція моралі" жорстоко атакує дівчат, які не носять хусток.

Тож чому на цьому тлі корейці не мали б з'явитися на ЛБЗ в Україні?

Кіму цікаво, з чим він може зіткнутися в разі майбутніх конфліктів -- помацати дрони, у тому числі далекі, різні системи прориву ППО, HIMARS, системи зв'язку.

По-друге, режим сковує південь й американців на азійському ТВД -- усі ці демонстративні підриви доріг, приведення в бойову готовність восьми артилерійських бригад.

Звичайно, ніхто адекватний не може сказати, що творці "Самсунгу" раптом збожеволіли і вирішили окупувати північ.

Щодо запасів Азійського командування США, з яких виділялися сотні тисяч снарядів для України, їх слід зберігати, а також уникати збільшення допомоги з резервів Сеула – це цілком ймовірно.

Плюс Кім хоче отримати будь-які технології -- не тільки супутники-шпигуни чи ракетні програми, особливо МБР, щоб мати можливість дістати Вашингтон.

Для ізольованої Північної Кореї будь-які технології мають неймовірну цінність: від інноваційних пайків у реторт-системах і процесів очищення пального до камер та систем, здатних розпізнавати обличчя.

Всі можливі санкції були введені, включаючи ті, що ініційовані ООН (єдине виключення – РФ наклала вето на комісію, що займається перевіркою ракетних програм): Північній Кореї постачають продукти харчування, ліки та мазут для теплових електростанцій, хоча раніше навіть це обмежувалося.

І це очевидний доказ того, чому санкції не можна розглядати як єдиний робочий інструмент, крім стримування, операцій проти ядерних програм і компонентів дронів країн-ізгоїв.

Якщо на твоєму боці Росія, з її багатими природними ресурсами та технологіями, а також Китай, який є другою за величиною економікою у світі, тоді питання санкцій стає досить складним. Чи дійсно вони мають ефект?

Ми проводимо стратегічні авіаудари по Росії, а Захід запровадив цінові обмеження на нафту. Росіяни не можуть налагодити випуск автомобілів і повертаються до виробництва велосипедів, які були популярні за часів СРСР. Які ж прогнози щодо падіння ВВП? Ні, очікується помірне зростання.

Деякі речі партнери коаліції нададуть, інші можуть бути вкрадені і відтворені на Заході, а деякі будуть придбані з порушенням санкцій.

Хіба не та нігерійська компанія, що займається придбанням електроніки для систем поливу та сільськогосподарських дронів, вже під санкціями?

А хіба вона не може згодом перепродати це все з надбавкою до Росії чи Північної Кореї?

Ну ось, внесли до списку, а іранці, росіяни чи корейці у столиці Нігерії зареєстрували ще десять таких самих.

Так, загалом тоталітарні режими деградують, але поки що знімають вершки зі співпраці.

Наприклад, Іран досяг успіху в освоєнні спарених версій "Корнетів-Е", які здатні пробивати ізраїльську систему активного захисту "Меїль руах" ("Вітрівка"). Спочатку в регіоні використовували пускові установки з російськими маркуваннями, а іранці виробляли лише протитанкові керовані ракети. Проте зараз в Лівані Армія оборони Ізраїлю вже захопила виключно іранську модифікацію "Дехлавія".

Ось чому кілька тисяч осіб, про яких згадала розвідка як про "бурятський батальйон" (насправді це, скоріше, бригада), а також ймовірно ще більше північнокорейців, можуть в майбутньому потрапити на ЛБЗ.

Безумовно, їх інтегрують з іншими підрозділами, щоб уникнути концентрації вогню, застосовуючи їх у місцях, де є можливість досягти успіху.

Звісно, присутність найманців з Непалу та африканських країн на південь від Сахари свідчить про те, що ситуація в Москві далека від очікуваного курсу. Темпи втрат перевищують можливості для підготовки, постачання та озброєння нових сил.

Проте, у випадку з Північною Кореєю є ще один аспект – країна прагне зменшити свою залежність від Китаю та шукає можливості отримати нові технології, продовольство і паливні ресурси.

На найближчий час не передбачається жодних санкцій. Південна Корея прагне уникнути втягування у конфлікт на своїх територіях і не бажає взяти на себе відповідальність за 25 мільйонів осіб, які не мають уявлення про інтернет і переживають, коли їхній улюблений лідер залишає країну.

Будь-які податки на солідарність, які діяли протягом десятиліть, особливо в період після об'єднання Німеччини, можуть здаватися їм справжнім святом.

З цієї причини Північна Корея в січні минулого року здійснила запуск понад 200 ракет по островам, що належать Півдню, тоді як Сеул залишався спокійним та невразливим. Війна зараз не є актуальною, і ніколи не буде доречною.

США теж навряд чи захочуть викидати трильйон на війну, за результатами якої потрібно буде мільйони звільнених від тиранії людей вчити мити руки й користуватися смартфоном.

В умовах закритого суспільства, що піддається пропаганді, здійснювати диверсії досить складно, а кібернетичні атаки стають неможливими через відсутність інтернету речей. Можна завдати удару з повітря по полігону для тестування, але вісім артилерійських бригад Північної Кореї можуть знищити Сеул і одночасно вплинути на весь азійський ринок.

Отже, знову ж таки: коли Україна, яка протягом багатьох років займала 8-10 місце у світі за обсягами виробництва металу, має сотні тисяч працівників у хімічній промисловості та виготовляє в замкнутому циклі снаряди, ПКР, ракети Р-27 для повітряного бою (які можна інтегрувати у системи "земля-повітря"), БТР-3/4 та високоточну зброю, вся країна повинна працювати на досягнення перемоги. Лише тоді участь непальців чи корейців на фронті не матиме жодного значення.

Оскільки це стане для них одноразовим перепусткою в нове життя.

Захід продовжить забезпечувати нас озброєнням і технікою, а також до нас прибувають добровольці. Однак самі корейці, за підтримки США, військових баз і угод про спільну оборону (більшість таких угод розташована саме в цьому регіоні), не готові вирішити ситуацію з режимом, що знаходиться поблизу їхніх кордонів. Тому не слід очікувати, що хтось виконає цю роботу за нас.