Ольга Дем'яненко, яка раніше працювала в Харківському метрополітені, займається в'язанням ляльок гачком - це її новий стиль життя. | Експрес онлайн
Майстриня створює для них українські національні вбрання.
Сьогодні 62-річна жінка насолоджується пенсійним життям у місті Сміла, що на Черкащині. Багато своїх творчих робіт вона передає на благодійні аукціони, які організовуються для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.
"Я почала в'язати давно, ще в дитинстві, приблизно в шість чи сім років. Моя чудова бабуся Євдокія вперше навчила мене тримати гачок і набирати петлі, – згадує пані Ольга. – Спочатку я створювала мережива для постільної білизни, які тоді були надзвичайно популярні. Потім переходила до в'язання серветок та ваз з квітами, які обробляла крохмалем, щоб вони зберігали свою форму. А в 25 років я освоїла техніку в'язання спицями."
Пройшли роки. У пані Ольги було багато домашніх справ, робота та підростаючі діти. В'язати вона не мала змоги, а гаптувала лише зрідка. За кілька місяців до початку повномасштабної війни племінниця звернулася до тітки з проханням зв'язати пінетки та іграшкових кроликів для фотосесії своїх дітей. Пані Ольга охоче погодилася на цю пропозицію. Коли її роботи побачили друзі та знайомі, вони почали просити, щоб вона зробила щось і для їхніх дітей. Це були переважно тваринки та герої мультфільмів. З часом аматорка вирішила створити ляльку-україночку в традиційному національному вбранні.
Фото з архіву Ольги Дем'яненко
Пані Ольга прагнула, щоб все було "по правилам", тому активно занурилася в дослідження цієї теми. Вона читала численні матеріали, переглядала онлайн-уроки та детально вивчала різні варіанти українських костюмів. "Особливо мене цікавило, в чому ходили жінки, а в чому – дівчата. Які стрічки використовували для вінків, в якій послідовності їх розташовували за кольорами, а також традиційні візерунки, характерні для Київщини та Слобідської України. Моя мета – через своїх ляльок відобразити багатство нашої історії та культури”, – ділиться думками співрозмовниця. Ольга Дем'яненко також зазначає, що її цікавлять одяг і атрибути ляльок-козаків. Щоб створити їх, вона вивчала, з якого боку наші предки закладали чуб. Виявляється, сережка в лівому вусі козака свідчила про те, що він є єдиним сином у матері, а в правому – що він єдиний чоловік у роду. Саме таких козаків побратими особливо оберігали в бою, аби не залишити рід без нащадків.
Майстриня порівнює процес виготовлення ляльки зі створенням скульптури: "Я ліплю її, починаючи з голови. Коли все готове, залишаю її на деякий час, не формуючи обличчя – цю деталь я залишаю на кінець," – зазначає вона. Далі майстриня переходить до виготовлення ніг, одразу ж обираючи одяг для ляльок. Це можуть бути шаровари, пояс, вишиванка та жупан для козака, або ж чоботи-сап'янці, нижня сорочка з регіональною вишивкою, плахта, пояс та вишиванка для дівчини з характерними візерунками. Всередині ляльки вона використовує холофайбер для наповнення. Завершуючи роботу, пришиває очі, вишиває ніс, брови та губи, а також прикріплює плетену зачіску, козацьку шапку або віночок. Для своїх виробів майстриня обирає акрилові нитки, які не вицвітають і легко піддаються пранню.
Щоб зробити одну ляльку, майстрині потрібно від шести до десяти днів. Кожен виріб заввишки 27 сантиметрів, вагою -- 150 грамів. За роботу пані Ольга береться лише в доброму настрої. Ніколи не в'яже, коли хвора чи знервована. Бо, каже, тоді можна передати через виріб недобру енергетику.
До речі, перша лялька, створена пані Ольгою, була продана на аукціоні у Великій Британії, метою якого було зібрати кошти на підтримку ЗСУ. Після цього жінка неодноразово жертвувала свої роботи на різні благодійні заходи. Також майстриня з гордістю повідомляє, що цього року здобула перемогу в міжнародному онлайн-конкурсі "Україна єднає світ".
