Загроза російських КАБ: як Збройні сили України можуть реагувати на бомбардування з боку РФ.

Росія понад рік активно застосовує фугасні кориговані авіабомби, які стали справжнім випробуванням для Сил оборони України. Попри смертоносність цього виду озброєння, військові фахівці вважають, що протистояти КАБам українські сили все ж можуть.

Російські окупаційні війська з 2023 року активно використовують кориговані авіаційні бомби (КАБ) у бойових діях на території України. В арсеналі Повітряно-космічних сил РФ присутні як легкі плануючі бомби для безпілотних літальних апаратів (БПЛА), як-от КАБ-20С, так і важкі авіабомби з вагою до 3000 кг з колосальною руйнівною силою. У зв'язку з цим Фокус з'ясовував, яку загрозу несе в собі цей вид озброєння і які, на думку експертів, існують засоби протидії авіаційним ударам противника із застосуванням КАБ.

Станом на сьогоднішній день, ВКС Росії застосовують три види потужних авіабомб:

Перший тип -- бомби, спеціально призначені для керованої дії. До нього відносяться такі зразки як, УПАБ-500В і УПАБ-1500В.

Другий тип складається з модернізованих фугасних авіабомб загального призначення, таких як ФАБ-250, ФАБ-500 та ФАБ-1500, які обладнані модулями для керування польотом, або ж УМПК. Третій тип — це "традиційні" фугасні авіаційні бомби, які вільно падають і призначені для знищення наземних об'єктів.

Російські КАБ представлені в трьох ключових варіантах:

Ці авіабомби, що представлені у вагових категоріях до 3000 кг, застосовуються для знищення об'єктів різного призначення: промислових будівель, складів боєприпасів, бетонних укріплень і броньованої техніки. Легкі модифікації, такі як КАБ-20С, використовуються для безпілотних ударних систем. Наприклад, наприкінці березня поточного року стало відомо, що росіяни використовують на українському фронті ударно-розвідувальні безпілотники "Форпост", оснащеними двома керованими бомбами КАБ-20С, які скидали на позиції Сил оборони.

Авіаційні бомби, у тому числі і ті, що використовуються в Росії, зазнали суттєвих змін у процесі еволюції — від простих вільнопадаючих боєприпасів до сучасних високоточних керованих систем.

Ще до початку Другої світової війни, коли в авіаційних бойових діях використовувалися переважно вільнопадаючі бомби, виникла потреба у високоточных боєприпасах. Це стало поштовхом для створення керованих бомб, які могли адаптувати свою траєкторію під час польоту.

Одним із перших проєктів у СРСР після війни стала керована бомба "Краб", розробка якої почалася на основі аналізу німецької бомби FX-1400 Fritz-X. Головною особливістю "Краба" була теплова головка самонаведення, яка давала змогу бомбі наводитися на цілі, що виділяють інфрачервоне випромінювання.

Проте випробування виявили, що система наведення мала суттєві недоліки: бомба ефективно уражала промислові об'єкти, які виділяли значне теплове випромінювання, але її точність різко знижувалася при атаках на менш помітні цілі. В результаті, проєкт було закрито у 1956 році через недостатню ефективність в умовах високих швидкостей та висот сучасних бомбардувальників.

Після створення "Краба" були розроблені бомби "Чайка" вагою 2000 кг та "Кондор" вагою 5000 кг, які мали спрощену радіокомандну систему наведення. Однак ці проєкти також були закриті у 1956 році.

У 1970-х роках розпочалася розробка новітніх керованих бомб, що увійшли до складу сімейства КАБ. Ці боєприпаси використовували лазерні системи наведення, що суттєво підвищувало їхню точність. Моделі КАБ-500 та КАБ-1500, обладнані напівактивними лазерними системами, були призначені для фронтових бомбардувальників. У 1980-х роках з'явилися вдосконалені версії із телевізійно-кореляційними системами, зокрема КАБ-500Кр, яка дозволяла бомбі самостійно наводитися на ціль після скидання, забезпечуючи високу точність ураження.

Активне застосування ЗС РФ КАБів на театрі воєнних дій в Україні почалося 2023 року. Спочатку противник застосовував легші авіабомби ФАБ-250 і ФАБ-500 з модулями планування і корекції, і мав намір перейти до більшого калібру -- ФАБ-1500. Однак російські конструктори зіткнулися зі складнощами встановлення УМПК -- їм не вдалося просто перенести модулі на "полуторки", тому технологію довелося доопрацьовувати, а точніше, з нуля створювати новий планер і відповідні механізми.

У вересні минулого року противник почав активно застосовувати боєприпас ФАБ-1500 М54, що має бойову частину вагою 700 кг, встановлюючи їх на фронтові бомбардувальники Су-34. Це стало серйозною загрозою для української армії. Справа в тому, що даний боєприпас здатен пробивати до 3 метрів бетонних укріплень і 20 метрів земляних укріплень. Відхилення від цілі може становити лише до 10 метрів, що не є критичним, адже потужність цього боєприпасу забезпечує зону ураження в 35 метрів. В результаті вибуху утворюється вирва глибиною понад 10 метрів, а контузія може бути отримана навіть на відстані більше 100 метрів.

Так оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко в інтерв'ю " Фокусу " розповів, що цей вид озброєння доволі примітивний, і з огляду на це КАБи можуть бути виготовлені й використані противником у великій кількості. Це, зі свого боку, дає змогу окупантам гальмувати контрнаступ ЗСУ й ефективно діяти на тих чи інших ділянках фронту.

Варто додати, що фактично фугасні авіабомби розроблялися ще за радянських часів, тому в Росії, ймовірно, є значні їхні запаси. А модернізація і установка модулів управління не вимагає великих часових і ресурсних витрат -- хвостова частина бомби просто змінюється на УМПК з рульовими поверхнями.

Загалом, авіаційні сили Росії мають значний запас керованих авіаційних бомб (КАБ), і відомо, що на українському фронті вони застосовували такі види боєприпасів:

Згодом ворожа авіація почала використовувати бомбу ФАБ-3000 М-54, оснащену універсальним модулем для планування та корекції, яка має бойову частину масою 1200 кг. Перший випадок її застосування було зафіксовано в червні 2024 року, коли супротивник вчинив бомбовий напад на населений пункт Липці в Харківській області.

За інформацією видання Forbes, застосування потужних бомб, таких як ФАБ-3000, може бути надмірним у бойових умовах, де для досягнення руйнівного ефекту цілком достатньо менших боєприпасів, як-от ФАБ-500 з УМПК. Важкі бомби краще використовувати для атак на стратегічні цілі, серед яких мости, великі укріплення або глибокі бункери. Однак масове використання таких авіабомб вимагає великих витрат ресурсів і може виявитися недоцільним у контексті швидко змінюваних умов конфлікту.

"Насправді, використання 3,3-тонного боєприпасу є ризикованою надмірністю, з огляду на те, наскільки руйнівними вже стали менші плануючі бомби самі по собі", -- пише видання.

Ці висновки можуть бути предметом дискусії, адже ще під час Другої світової війни британські ВПС застосовували бомби Tallboy вагою понад 5 тонн для атаки на промислові та військові цілі в Німеччині, а також 10-тонні бомби Grand Slam, де лише бойова частина важила 4100 кг.

Експерти вважають, що незважаючи на вражаючу потужність і руйнівний вплив авіабомб моделі ФАБ-3000, їх застосування, ймовірно, залишиться винятковим явищем. Найбільш ймовірно, що акцент буде зроблено на використанні легших боєприпасів, таких як ФАБ-500 та ФАБ-1500, які обладнані модулями УМПК і демонструють оптимальні характеристики для точкових ударів по позиціях Сил оборони.

Тим часом масштабне застосування навіть півторатонних КАБів вельми негативно позначається на перебігу бойових дій, про що свідчили як українські військові так і експерти. Зокрема, останнім часом на Покровському напрямку, де ЗС РФ намагається проломити оборону українських захисників, почастішали випадки застосування таких авіабомб.

Про небезпеки, пов'язані з цим озброєнням, також висловився Коваленко.

"ФАБ-3000 М54 можуть суттєво погіршити ситуацію на лінії бойового зіткнення, значно уповільнивши виявлення і прорив наших оборонних позицій та укріплень. Це станеться, якщо рішення щодо протидії не будуть прийняті терміново, зокрема нашими партнерами," -- зазначає аналітик.

Експерт у галузі радіотехнологій Сергій Бескрестнов поділився своїм баченням щодо того, чому російські касетні авіабомби становлять серйозну загрозу для українських піхотинців на всіх фронтах. За його словами, ворогу вдалося вдосконалити існуючі моделі авіабомб, що дозволило збільшити їхню дальність. Використання таких бомб у відкритих територіях практично позбавляє українських бійців можливості утримувати свої позиції.

"Ми втрачаємо позиції тільки через КАБ. Це проблема номер один на всіх фронтах для всієї нашої піхоти. Чисте поле з окопами, по якому працює бомба вагою 500 кг, просто вигорає від КАБа. Наші хлопці не можуть зачепитися за цю землю (внаслідок удару)", -- підкреслив він.

Командир інженерного підрозділу 3-ї окремої штурмової бригади Сергій Тищенко ще в квітні зазначив, що правильно організована оборона та ефективний розподіл ресурсів можуть суттєво зменшити втрати від російських бомбардувань з використанням керованих авіаційних бомб. Він також підкреслив, що не покладає великих сподівань на авіаційні засоби ураження та системи протиповітряної оборони, про що неодноразово говорили різні експерти.

За його словами, створення більшої кількості опорних пунктів і укриттів, а також їхнє розподілення на оборонних позиціях може ускладнити точкові удари по важливих цілях. Крім того, збільшення кількості таких позицій на певній ділянці фронту ускладнює завдання для російських льотчиків: у противника просто не вистачить бомб, щоб знищити всі ці об'єкти.

Розробка імітаційних укріплень та позицій, які вводять ворога в оману, слугує важливим засобом для зменшення наслідків атак. Це змушує супротивника витрачати свої ресурси на безрезультатні удари по фальшивим цілям, що, в свою чергу, знижує ймовірність пошкодження стратегічно важливих об'єктів.

"Якщо, приміром, у смузі оборони батальйону на відстані в один кілометр розміщено лише два ротно-опорні пункти, то їх обстріл КАБами не викликатиме труднощів. Проте, якщо на цьому відрізку прокопати позиції, розташувати їх на значній відстані одна від одної та продумано спланувати їхнє розміщення, то супротивник не матиме достатньої кількості КАБів, щоб ліквідувати нашу піхоту чи оборонні укріплення на цій ділянці фронту. Тому необхідно закопуватися, зводити більше укриттів, будувати бліндажі, ДОТи та ДЗОТи, а також створювати імітаційні позиції, щоб ввести ворога в оману," — підкреслив Тищенко.

На думку Коваленка, ключовою метою України в протидії російським керованим авіабомбам є не стільки їх нейтралізація, скільки знищення носіїв, зокрема тактичної авіації, як-от Су-34. Аналітик виділяє три основні категорії озброєння, які могли б значно підвищити ефективність захисту від російських авіаударів.

Повертаючись до питання застосування винищувачів як засобу протидії авіаційним ударам, варто підкреслити, що Україна вже отримала сучасні західні винищувачі F-16. Ці літаки здатні знищувати російські бомбардувальники під час їхнього наближення до позицій запуску керованих авіабомб.

На даний момент немає підтвердженої інформації про те, що F-16 успішно збивають ворожі літаки, запобігаючи бомбардуванням з використанням КАБів. Проте, у майбутньому Повітряні сили ЗСУ можуть впроваджувати комплексні стратегії для протидії авіації супротивника, яка озброєна небезпечними бомбами. Це може бути досягнуто завдяки ефективному використанню західних винищувачів та сучасних систем протиповітряної оборони.