Прикордонник з псевдонімом Сулейман налаштований на досягнення перемоги.

"На війні я працюю як робот. Наче запрограмований на виконання завдань, які ставляться перед моїм підрозділом. Усі емоції, переживання, сумніви - для того буде час після ротації", - розповідає прикордонник Роман на псевдо Сулейман.

Зараз офіцер виконує свої службові обов'язки на північному сході України. Це вже його четверта ротація в зону активних бойових дій. Раніше він брав участь у двох операціях на Донеччині та одному виїзді в Харківську область. Найбільш напруженим, за словами Сулеймана, став напрямок Вовчанська.

Роман родом з Івано-Франківщини. До початку повномасштабного вторгнення займався підприємницькою діяльністю. Мав декілька кав'ярень та крамниць. Коли дізнався про військову агресію росіян, залишив улюблену справу та пішов добровольцем до військкомату. Спочатку чоловіка не хотіли мобілізовувати через відсутність у нього військової підготовки. Коли Роман наполегливо з'явився втретє, його документи прийняли та скерували до Чопського прикордонного загону.

З тих пір Роман переважно проводив час на сході України. Разом із товаришами по службі він виходив на позиції та обороняв територію на Курахівському напрямку, протистояв атакам ворога в Кліщіївці, Андріївці та Курдюмівці. Він стійко витримував усі труднощі війни: численні наступи супротивника, нестерпну спеку та пронизливий холод до -21 градуса. Однак, зізнається, що до одного звороту долі так і не зміг звикнути — до звісток про загибель своїх побратимів.

Під час третього виїзду в районі Вовчанських Хуторів, Сулейман отримав поранення та акубаротравму. Він виконував обов'язки командира відділення вогневої підтримки, коли ворог розпочав наступ, обстрілюючи позиції мінометами, артилерією та дронами. У результаті обстрілу Сулейман зазнав численних поранень у руку та обидві ноги, а ударна хвиля його вразила. Побратими витягли його з окопа на безпечну позицію, де ще понад годину чекали, поки ворожі атаки вщухнуть. Оскільки прикордонник не мав критичних кровотеч, він вирішив самостійно дістатися до точки евакуації, сподіваючись вивести з собою кількох товаришів із сусіднього підрозділу. З цієї локації їх доправили до стабілізаційного пункту, де фельдшер видалив два найбільші осколки з тіла Сулеймана, а решту, близько десяти, вже витягнули в шпиталі.

Під час свого лікування Роман отримав новину від свого начальника про те, що йому присвоєно звання офіцера "лейтенант". Він згадує: "Мене вітали стільки людей! Товариші, друзі, навіть командир з попереднього складу підрозділу."

Керівник прикордонного підрозділу на псевдо Нацик, у складі якого воює Сулейман, ввважає офіцера справжнім прикладом для наслідування: "Це офіцер, зроблений з окопів, тобто це людина, яка солдатом стала у стрій і тепер він лейтенант, який користується безумовним авторитетом. Сулейман ніколи не приймає поспішних рішень, він завжди зважено вивчає обстановку перед виходом і розташуванням вогневих засобів. Цим, звісно, вберігає підрозділ від марних втрат".