Глобальний хаос під час президентства Трампа: які ризики несе його можливе переобрання на другий термін?
Повторне обрання Дональда Трампа на посаду президента США загрожує великими проблемами не тільки для Америки, а й для всього світу, попереджає аналітик Юрій Богданов. І йдеться не тільки про те, що він може зробити або не зробити для України.
Уявлення про небезпеку Трампа: які загрози можуть виникнути для глобальної спільноти в разі його повернення до президентства?
Нашим дипломатам та політичним лідерам важливо зберігати рівновагу, адже їм доведеться взаємодіяти з будь-яким новообраним президентом. Що стосується мене, як особи, яка поки що не є частиною публічної політики, мені немає потреби щось приховувати. Я можу вільно висловлювати свої думки щодо Трампа та ідеології, яку він представляє.
Отже, сьогодні я хочу розповісти, чому вважаю Трампа та його політичний дискурс загрозою для світу. Це не залежить від того, яку тактичну позицію він займе щодо України. Навіть якщо його президентство виявиться для нас більш-менш прийнятним (що, звісно, є досить оптимістичним сценарієм), і ми зможемо уникнути війни, він все ж таки створить нові глобальні виклики, до яких нам потрібно буде підготуватися.
Перше твердження. Популярність Дональда Трампа та його гасло "Зробимо Америку знову великою" є відповіддю на існуючі проблеми в США, однак не слугує частиною вирішення. Натомість, він лише підсилює ці труднощі.
Трамп не є самостійним феноменом, а скоріше логічним результатом накопичених суперечностей та криз у американській політичній та економічній системі. Існує певна частина еліт, які або підтримують, або вважають доцільним "правий" поворот у соціальному та економічному житті. Водночас десятки мільйонів людей страждають від бідності, поганих перспектив та соціальних норм, які їм незрозумілі та неприйнятні. Це створює потребу в лідерстві. Трамп виконує цю роль, отримуючи підтримку як від корпоративних коштів, так і від голосів незадоволених "білих" громадян.
Дональд Трамп, без сумніву, відображає ідеї "правих" політичних сил Європи, які були популярні 90 років тому. Він намагається вирішити питання: "як зберегти привілеї заможних еліт в умовах загального виборчого права?" Чи може трампізм бути визнаний формою фашизму? На даний момент це не зовсім так, але є ризик, що при повторенні циклів влади це може стати реальністю. Наразі ця політична течія поєднує елементи націоналізму, нелібералізму та корпоративізму, пропонуючи відповіді на як реальні, так і частково вигадані проблеми та виклики.
"Праведне обурення" внаслідок того, що істеблішмент "маніпулює людьми", а також використання страхів — це центральні риторичні прийоми Трампа. Заклики до "зникнення американської мрії", зменшення добробуту великої частини колишнього середнього класу та авторитарна реакція Трампа на ці виклики є закономірним наслідком накопичених соціальних проблем.
Правий популізм як політичний метод чудово діє на "безправних" та "знедолених" білих, бідних представників робочого класу, жертв соціальної нерівності тощо. Так само й лівий популізм знаходить свою аудиторію. І обидві ці тенденції роблять розкол в американському суспільстві ширшим.
Теза друга. Права авторитарна риторика підкріплена авторитарними діями, що ставить під загрозу американські інституції та загрожує справжньою узурпацією влади.
Трамп не раз висловлював сумніви щодо основ демократії в США, ставлячи під питання надійність виборчої та судової систем. У той же час, під час свого першого терміну, за підтримки скандально відомого Леонарда Лео, він призначив трьох суддів до Верховного Суду з дев'яти. Ці судді в цьому році ухвалили рішення, що надало йому "президентський імунітет".
Той саме Лео активно підтримує Трампа в його намірах змінити судову систему. Це може призвести до зниження стандартів правосуддя та формування системи, в якій судді прийматимуть рішення на користь політичних і бізнес-інтересів.
Окрім того, якщо провести порівняння з первісною адміністрацією, у команді Трампа залишилося вкрай мало поміркованих політиків. Багато членів його першої команди або відкрито стали на бік Гарріс, або ж активно критикують Трампа, вказуючи на його авторитарні підходи.
Публіцист Мішель Голдберг провів цікаве порівняння риторики ресентименту Трампа з "мобілізаційною ідеєю" (МАГА!), яка втілюється в дії завдяки національному вождю, здатному вести спільноту до виконання її історичної місії. Так, ви не помилилися. Цілком можна обережно провести аналогію між Трампом та кількома знаковими персонами, які прийшли до влади приблизно століття тому.
Третя теза. В умовах нерозв'язаних актуальних питань та авторитарних схильностей політика Трампа лише сприятиме посиленню розподілу в американському суспільстві.
Політика Дональда Трампа сама по собі сприяє загостренню розподілу суспільства на "своїх" і "чужих". Його висловлювання часто містять заклики до ворожнечі стосовно іммігрантів, меншин та людей з відмінними поглядами. Як свідчать дослідження Pew Research, рівень політичної ненависті в Сполучених Штатах досягнув небачених раніше висот.
Окрім іншого, Донні та його команда не раз підтримували Proud Boys (неонацистську організацію), а також різноманітні конспірологічні та відверто ексцентричні угрупування. Не варто й згадувати про історію з гаїтянами. А також існує проблемна тема абортів і весь цей дискурс навколо боротьби з "ліберальними змінами".
Леонард Лео, відомий своїми політичними ініціативами, залучив один мільярд доларів до свого фонду, щоб протистояти "лівому ухилу" та "владній владі корпорацій". Яка ж його мета? Вона, як завжди, традиційна: боротьба з політикою різноманіття та гендерної справедливості, заперечення існування кліматичних і соціальних викликів, а також різноманітні теорії змови. Лео виступає проти глобального фінансового капіталу та банків, які він вважає "брудними лівими грошима". У його списку противників значаться такі гіганти, як BlackRock, Vanguard, American Airlines, Coca-Cola, State Farm, Major League Baseball та Ticketmaster.
Внутрішня напруга, що зростає, може стати причиною насильства та подальшого розділення суспільства. Особливо коли Трамп без особливих гальм знаходить ворогів, яких треба карати. Чи зможе за таких умов США проводити активну зовнішню політику і протидіяти тираніям в інших куточках світу? Нє-а.
Теза четверта. Економічна програма Трампа не є частиною рішення.
На даний момент двома основними аспектами економічної стратегії Трампа є контроль над Федеральною резервною системою для зменшення вартості долара і сувора протекціоністська політика. Це перше має на меті знизити ціну американського експорту, тоді як друге спрямоване на встановлення перешкод для імпорту.
Чому це має призвести до покращення торговельного балансу, а не до серії торговельних війн -- не розуміють навіть деякі люди з команди Трампа, той саме Лаффер. Він сподівається, що це все -- лише риторика, бо в іншому випадку, інфляція тільки посилиться, ніякого додаткового зростання не буде, а ризик глобальної ескалації зросте.
Теза пʼята. В міжнародному контексті повернення Трампа до влади може призвести до зниження авторитету США і посилення хаосу. Так, може бути ще гірше. Набагато гірше.
Акцент на внутрішньому порядку денному і ризики ескалації внутрішньої нестабільності + те, що Трамп просуває ізоляціоністську політику вже ставить під загрозу і функціональність НАТО, і інших альянсів. Що відкриває можливості для масштабування війн.
Так, є дуже багато причин бути невдоволеним Байденом і Ко, але в Азійсько-Тихоокеанському регіоні він посилив альянс США -- Британія -- Австралія, посилив Філіппіни ракетами й надає допомогу Тайваню. Україна отримує менше, ніж нам потрібно. І нерішучість Байдена і Ко теж матиме тяжкі негативні наслідки для глобальної стабільності. Проте немає жодних причин думати, що Трамп буде діяти протилежно, а не посилить вже наявні тенденції. Особливо щодо нас.
Ізоляціоністська політика негативно вплине на міжнародний імідж США та призведе до виникнення численних нових загроз для світової безпеки. Це, в свою чергу, ослабить позиції Сполучених Штатів. Глобальна ситуація стане менш стабільною, а країна, яка повинна була б грати ключову роль у забезпеченні цього порядку для власного розвитку та виживання, стане більш підданою зовнішнім впливам.
На місце заключення.
Мені б хотілося, щоб потенційне президентство Трампа не несло стільки загроз. Однак, з 2017 року Трамп став значно радикальнішим, його команда теж радикалізувалася, і він втілює популістські, вульгарно-націоналістичні настрої, які можуть загрожувати демократичним інститутам і сприяти відродженню популізму, якого розвинені країни не спостерігали вже дуже давно.
І я повернуся до того, з чого почав: так, можливо, нам вдасться уникнути серйозних проблем завдяки вдачі чи певним обставинам, але немає підстав вважати, що світ зможе уникнути ще глибшої кризи. У контексті сучасних глобальних викликів надзвичайно важливо, щоб політика США була орієнтована на підтримку демократії, стабільність та відповідальність. Під час президентства Трампа такі можливості виглядають примарними.
