"Три кроки" назад, на північ у напрямку північного заходу (Борис Бабін)

Під час великої війни касандрити стає досить складно.

Інтернет працює не найкращим чином, а комунікація ускладнена. Поки я зібрав півтори літри сарказму щодо "трьох копійок", виявилось, що коли блог нарешті опублікували, у нас вже не копійки, а кроки.

Якщо говорити по суті, то кожна концепція повинна бути своєчасною і актуальною.

З анекдота про "три копійки" виникає ще один, що стосується "бабусі та цвяха". На жаль, у Національному банку, схоже, чудово обізнані з контактами кримських колаборантів Манучарових, але не мають уявлення про вульгарні та безглузді жарти, і життя було б трішки простішим.

Якщо ще більш серйозно, то Нацбанку, якщо він хоче у піар, було б варто задуматися, прикладом над дизайном та назвою грошів для населення підконтрольних Україні районів Курщини.

Яка валюта зараз використовується населенням? На яких основах це ґрунтується?

Чи задумався Національний банк про щось нове? Або хоча б розглянув можливість роздумів?

Або, як варіант, можна звернути увагу на ребрендинг Володимира, який зображений на монетах. Нагадаю, що його образ був "зросійщеним" ще в паперовій версії у 2004 році.

Ось приклади такого піару, який міг би принести хоч якісь переваги.

Щодо дрібних монет, як нумізмат, який не досяг успіху (оскільки не можу зібрати колекцію за номіналами), можу відзначити, що історично гарною альтернативою назви могла б бути "грош", адже це слово має загальноєвропейське походження.

Проте, враховуючи особливості зменшень, пов'язаних із гривнею, це явно не підходящий варіант.

Тому навіть не впевнений, як правильно сприймати цей ребрендинг.

Те ж саме стосується пані Верещук і пана Кулеби.

Кажуть, що 3 вересня їй вручили ручку та запропонували перевернути сторінку календаря.

Я не буду писати про них нічого доброго.

Але не буду й поганого.

Щодо обох осіб у мене сформувалося своє бачення, яке, безумовно, базується не лише на особистих розмовах.

Те що вони були на посадах декілька років, як до 24.02.22, так й після, гарантує їм щонайменш якесь місце в українській історії.

Проте зазначу, що під новими міністрами ситуація може погіршитися.

Ситуація може погіршитися, якщо Верещука замінять на якогось нового "експерта з деокупації" з числа "активістів, громадських діячів або переміщених людей з талантами", або, не дай Боже, на фахівця з Криму, незалежно від його етнічної приналежності.

Ці ризики є надзвичайно великими.

Там повинна бути людина не лише у формі, а й така, що розуміє, чому калібр генеральського пістолета менший, ніж у офіцерського.

Ситуація ускладниться, якщо новий міністр закордонних справ залишить на посаді "відомих юристів сучасності", які вже мають вплив у численних державних структурах, зокрема під виглядом "наукової" діяльності.

Якщо їх залишити на ще один термін керівництва, ми ризикуємо опинитися на межі колапсу в міжнародному юридичному просторі, під звуки шансонної пісні "всьо харашо прєкрасная маркіза".

Адже вже накопичилося чимало токсичних "кроків", або, що ще гірше, "копійок". У цьому випадку, ця назва дійсно має своє значення.

Проте, я сподіваюся, що ситуація не така вже й безнадійна, і, можливо, на Аскольдовому комусь готують зручні квартири.