Волинська трагедія: чи зможуть українці та поляки досягти порозуміння?

Це завдання для істориків, а не для політиків.

Ті криваві події часів Другої світової війни, які відбувалися на території спільного проживання українців та поляків - на Волині, Східній Галичині, Холмщині, Підляшші, Надсянні та Лемківщині - українці називають Волинською трагедією, поляки - Волинською різаниною.

"Я вважаю, що у 1943-44 роках на заході України мала місце нова хвиля польсько-українського конфлікту, що призвела до численних жертв серед мирного населення. У 1943 році на Волині постраждало більше поляків, адже в той час вони становили меншість в регіоні", - висловив свою думку народний депутат Володимир В'ятрович в ефірі КИЇВ24.

Він підкреслив, що політичні суперечки не сприяють кращому усвідомленню історії, а навпаки, шкодять здоровим стосункам у сучасності.

"На жаль, ця війна набула селянського характеру, коли село йшло проти села. Тому серед постраждалих так багато цивільного населення. Це питання потребує досліджень та дискусій між істориками, але воно точно не потребує дискусій між політиками. Я це кажу і як політик, і як історик", - сказав В'ятрович.

Польська сторона вважає ці події геноцидом, скоєним Українською повстанською армією (УПА), тоді як українська позиція акцентує увагу на мотивах УПА та відповідних акціях польської Армії Крайової проти українців.

У 1943 році Організація українських націоналістів (ОУН) прийняла рішення про виселення поляків з Волині, де українці становили приблизно 80% місцевого населення. Це рішення було мотивоване прагненням перешкодити можливому поверненню західноукраїнських земель під польську юрисдикцію, а також бажанням покарати поляків за їхню співпрацю з нацистським режимом.

Спочатку акції Української повстанської армії (УПА) мали характер поодиноких випадків, але незабаром вони перетворилися на масштабні атаки на польські села. У липні 1943 року підрозділи УПА здійснили напади на більш ніж 100 польських населених пунктів, що призвело до загибелі тисяч людей. У відповідь Армія Крайова активізувала свої дії, що також викликало насильство проти українських селян.

За даними істориків, під час Волинської трагедії загинули не менше ніж 35 тисяч поляків, а також від 18 до 24 тисяч українців.

Сьогодні позиція України полягає в тому, що ми прагнемо як пробачити, так і отримати вибачення за вчинені злочини, акцентуючи на необхідності дослідження цих історичних подій. У той же час, польська сторона вважає ці події актом геноциду, акцентуючи увагу на масових вбивствах, і щороку 11 липня вшановує пам'ять жертв, називаючи цей день "Кривавою неділею". У 2016 році польський Сейм офіційно визнав волинські події геноцидом.

Незважаючи на різні погляди, тема ексгумацій польських жертв залишається важливою у сучасних двосторонніх відносинах. Польські політичні діячі висловлюють тривогу, адже без розв'язання цього питання Україні буде складно заручитися підтримкою поляків у процесі інтеграції до Європейського Союзу.

Попри різні погляди учасників, перемовини щодо знаходження спільних рішень продовжуються.

"Україна готова говорити з Польщею на всі теми, бо справжні друзі можуть відверто обговорювати між собою все. І не лише говорити, але і вирішувати проблеми. Обговорили конкретні технічні, а не політичні кроки, щоб нарешті вирішити питання ексгумацій, яке вже довгий час отруює наш політичний діалог. Не повинно бути жодних політичних перешкод. Приємно відзначити, що маємо порозуміння та бажання рухатися вперед в конструктивному руслі. Минуле, яким би воно складним не було, не може ставити під загрозу сучасну протидію спільним викликам і майбутнє в євроатлантичній сім'ї. Переконаний, що це наше спільне розуміння з польською стороною",- заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга за підсумками візиту до Польщі на безпековий форум.

Тим часом в Українському інституті національної пам'яті (УІНП) заявили, що звернулися до Кабміну з проханням передбачити в бюджеті кошти на програму з пошукових робіт.

"Я звернувся до уряду з проханням виділити принаймні 1 млн грн на створення окремої програми для проведення пошукових робіт. Це стане в нагоді, зокрема, у випадках, коли до нас звертатимуться польські громадяни, і ми прагнемо надати їм необхідну допомогу," - заявив керівник УІНП Антон Дробович під час ефіру національного телемарафону "Єдині новини".

Він зазначив, що протягом багатьох років польська сторона не змогла активізувати ні робочі групи, ні міжвідомчі комісії, внаслідок чого польські громадяни виявляють відчай і звертаються "безпосередньо до нас".

В інституті також заявили, що планують проведення пошукових робіт жертв Волинської трагедії у 2025 році. І залишаються відкритими для взаємодії з відповідними польськими інституціями з пошуку, збереження та догляду за місцями пам'яті українців у Польщі та поляків в Україні. Адже офіційні міжінституційні механізми вирішення проблемних питань із польською стороною щодо відновлення та збереження місць пам'яті не діють.

Володимир В'ятрович вважає, що питання належного поховання українців у Польщі та поляків в Україні має бути вирішене польською стороною.

Нагадаємо, що 29 серпня 2024 року під час виступу на Польському радіо міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш зазначив: "Без належного вшанування жертв Волині, Україні не вдасться стати членом Європейського Союзу".

Ця резонансна заява запустила в Польщі хвилю інших гучних висловлювань стосовно польсько-українських історичних питань.

Наприклад, 30 серпня 2024 року польський прем'єр Дональд Туск підтримав свого міністра оборони, зазначивши, що Україна так чи інакше повинна буде виправдати польські очікування. І що вона не стане членом ЄС без згоди Польщі.

У політичних середовищах почали активно обговорювати можливість того, що Польща, беручи на себе головування в Раді ЄС з 1 січня 2025 року, може застосувати це як важіль впливу на Україну стосовно Волинських подій, що відбувалися під час Другої світової війни.

Нещодавно, 23 вересня, президент Польщі Анджей Дуда висловив свою думку в ефірі Polsat News, коментуючи заяви міністра оборони. Він зазначив, що така позиція нагадує підходи Путіна, який розпочав агресію проти України, щоб перешкодити її євроінтеграції.

"Якщо хтось заявляє про намір перешкоджати Україні у вступі до Європейського Союзу, то таким чином він підтримує політичні ідеї Володимира Путіна", - зазначив Дуда.

Він зазначив, що важливо шукати компроміс щодо усіх складних питань, включаючи історичні, оскільки це відповідає інтересам України.