"Захід сприяє Москві у досягненні перемоги у війні": Дикий коментує участь військових сил КНДР на стороні Росії.

Військовий оглядач вважає появу північнокорейських військових на фронті фактичним вступом КНДР у війну.

Два тижні тому стало відомо, що українські Сили оборони знищили шістьох військовослужбовців Північної Кореї на сході України, в регіоні Донбас. Це викликало нову хвилю обговорень щодо можливого залучення північнокорейських військ у конфлікт на стороні Росії. Як повідомив глава Головного управління розвідки Кирило Буданов, до 1 листопада очікується, що перші північнокорейські солдати прибудуть на фронт, а загалом планується підготовка 11 тисяч бійців з КНДР для участі у бойових діях. Який вплив це матиме на ситуацію на фронті, якою може бути глибина співпраці між Москвою та Пхеньяном, а також які наслідки можуть виникнути для Західних країн — про це в інтерв'ю УНІАН розповів військовий експерт і ветеран АТО Євген Дикий.

Шановний Євгене, інформація про присутність північнокорейських військових в Україні стала доступною лише після усунення перших з них. Тим не менше, є підстави вважати, що вони вже були залучені до конфлікту на стороні Росії ще до цього моменту.

Так, дійсно. Це будуть не перші північнокорейські військові, які з'являться на нашій війні. Кілька місяців тому, коли Північна Корея почала постачати Росії балістичні ракети, вже в комплекті з ними поїхали і їхні екіпажі. Щонайменше виконувати роль радників, інструкторів, аби розповідати росіянам, як користуватися цими корейськими вундерваффе. А, швидше за все, і безпосередньо напряму виконувати пуски цих ракет.

Тут було декілька причин. З одного боку, КНДР треба було отримати фідбек, як їхні ракети поводяться в реальних бойових умовах. А з іншого боку, наскільки ми вже знаємо з наших розвідданих, показують себе ці ракети дуже погано. І мало того, що вони летять не туди, куди треба. Але в них великий відсоток вибухів прямо на пускових. І тому російські ракетники, швидше за все, просто відмовляються самі з ними працювати і кажуть, що хто таке криве зробив, хай сам запускає.

Проте, мова йшла про участь, скажімо, кількох десятків осіб. Нині ж ми обговорюємо залучення тисяч людей. Вже оголошені цифри в межах 10-12 тисяч. І варто усвідомлювати, що це, ймовірно, лише експериментальний етап.

Отже, якщо ці солдати проявлять себе вдалими на передовій, чи можна очікувати, що Кім Чен Ин надішле ще одну групу?

Так, для нього це зовсім не проблема. Якщо використання цих 11-12 тисяч себе виправдає, то для товариша Ина не проблема поставити ще 10, 20, 30, хоч 100 тисяч.

Адже в мирний період чисельність збройних сил Північної Кореї становить 1 мільйон 300 тисяч військовослужбовців при загальному населення країни в 26 мільйонів. Таким чином, армія складає 5% від всього населення. Це вражаючі показники, проте реальність виглядає саме так.

Отже, для Іна не складе труднощів забезпечити товариша Путіна хоч би сотнею тисяч бійців. Проте варто зазначити, що мова йде не про професіоналів, а саме про звичайних солдатів, про гарматне м'ясо.

Фактично, ми можемо побачити схожу ситуацію до тієї, яка була з північнокорейськими снарядами? Коли відразу відправили невелику частину, а потім активно нарощували постачання?

Саме так. Вони, щоправда, відразу починали не з контейнера, а відправляли цілими залізничними ешелонами. Наразі вже, наскільки відомо, поставлено 3 мільйони снарядів. От схожа історія може бути з гарматним м'ясом.

Ви вважаєте, що росіяни використовуватимуть війська Північної Кореї лише як живу силу для атак на українські позиції?

Отже, ситуація дійсно є серйозною. Корейська піхота може виявитися дуже цінним ресурсом у бойових діях. Проте, їх роль виявляється скоріше схожою на гарматне м'ясо, призначене для атак, що не завжди є ефективним. Вони базуються на навчаннях, які проводилися ще в 40-х роках, що викликає певні занепокоєння щодо їхньої підготовки.

В Північній Кореї з епохи Сталіна не спостерігалося технологічного розвитку. На жаль, наша війна має багато спільного з подіями Другої світової. Це факт, який важко заперечувати. І, на жаль, роль простих солдатів, яких можна без вагань направляти на штурми, залишається значною.

У цій ролі вони дійсно можуть бути ефективним «гарматним м'ясом». По-перше, північнокорейці виявляють неймовірну стійкість до різних умов життя та клімату: вони здатні обходитися всього лише з мискою рису на день і вважають це цілком прийнятним. Адже вдома в них ситуація не краща. По-друге, їхня слухняність і дисципліна вражають. Це, безумовно, пов'язано з сильною пропагандою, але основна причина полягає в тому, що вони добре усвідомлюють наслідки для своїх родин у разі невиконання наказів. Тому я побоююся, що їхня дисципліна може виявитися навіть вищою, ніж у росіян, з якими вони замінюють один одного.

То ж не варто очікувати, що ці бійці будуть менш вмотивовані, активно тікатимуть з поля бою чи здаватимуться в полон?

Ми спостерігатимемо за цим у реальних умовах бою. Наприклад, цікаво, як вони реагуватимуть, коли вперше зустрінуть дрон. Адже в їхній країні про таке навіть не йшлося. На жаль, це реальність. Існує цей жахливий аспект: вони усвідомлюють, що якщо почнуть масово здаватися в полон, їхні родини також можуть опинитися в концтаборах.

Зараз багато наших медійних військових жартують на цю тему. Кажуть, змагаються за те, хто перший задвохсотить північнокорейського військового. Це недооцінка ворога, чи нормальна реакція?

Це справді позитивна і здорова реакція. У стилі: "Ви тут якраз і не вистачали". Або: "Більше двохсот росіян вже набридли, давайте щось нове". Це свідчить про те, що наші хлопці перебувають у доброму моральному стані, слава Богу. Це адекватна реакція. Проте, об'єктивно кажучи, ми стикаємося з новою проблемою.

Росія намагається замаскувати залучення північнокорейських військових у конфлікт в Україні. Формально ці сили є частиною Російської Федерації, однак фактично вони прибули з іншої держави як найманці. Чим же відрізняється така участь від безпосереднього втручання країни у війну?

Дійсно, важливо усвідомлювати, що формально це виглядає так, ніби корейці зараховуються до складу російської армії. Проте насправді ситуація зовсім інша. Мова йде про відправку вже сформованих підрозділів, які мають своїх командирів та штатну структуру. Ці підрозділи прибувають у корейській формі, змінюють її на російську і потім колективно вирушають на фронт.

Це фактично означає, що ще одна країна активно втручається у нашу війну. Такого навіть Білорусь змогла уникнути. Хоча Лукашенко надавав усю необхідну техніку, боєприпаси і територію, жоден білоруський солдат не брав участі у бойових діях. Що вже говорити про Іран. Іранські експерти дійсно брали участь у запуску "шахедів" проти нас, а інші спеціалісти займалися виробництвом цих дронів в Алабузі. Проте іранські військові підрозділи на фронт не прибували.

А от Північна Корея перша вступає саме в цю війну організовано. Хоча формально це робиться за гібридною схемою, нібито корейські громадяни вербуються до російської армії, але насправді це не так. Насправді ж, це відправка саме армійських підрозділів, це північнокорейська піхота.

Ми вже спостерігали реакцію Заходу на ці події - чергове висловлення "глибокої стурбованості". Чи можемо очікувати дійсних заходів у відповідь на це?

Саме через реакцію Заходу вони й затіяли таку виставу, щоб фактично приховати той факт, що ще одна країна вступила у цю війну. Адже юридично поки що ця війна лишається війною двох країн - України і Російської Федерації. Участь тих самих корейських ракетників або іранських шахедників не змінювала характеру війни.

Ще з часів холодної війни існує певний консенсус про те, що участь радників і технічних спеціалістів не вважається прямою участю у війні. Він не прописаний в законах, але де-факто він тримається вже пів сторіччя. Тому поява тисячних контингентів піхоти - це абсолютно інша історія. Це саме безпосередній вступ в бойові дії. І ми дуже сподіваємось, що це стане ще одним потужним аргументом в наших переговорах з нашими дорогоцінними союзничками.

Присутність підрозділів корейської національно-визвольної армії в Україні є очевидним свідченням того, що так звана стратегія "не ескалації", яку дотримуються наші союзники, є абсолютно невірною. У своєму бажанні уникнути загострення конфлікту та не дозволити йому перетворитися з регіонального на глобальний, Захід фактично сприяє Москві в її здобутках у цій війні. При цьому, намагання запобігти перетворенню конфлікту на глобальний все ж не увінчалися успіхом.